Наша бібліотека

» Загальна бібліотека » Література з історії України

Загальний каталог « Загальна бібліотека « Література з історії України

«1» «2» «3»

» Історія 20-го сторіччя. Фотоскани архівних документів. Рукопис щоденника оунівця О. Повшука.		Вільний доступ
Всі документи зберігаються в Центральному державному архіві громадських об'єднань в м. Києві. В назві файлів іде спочатку номер фонду, потім опису, справи та аркушу. Рукопис особистого щоденника оунівця О. Повшука за 1939-44 рр. ЦДАГО 57-4-344. Скани перетворені у формат "дежавю". Прога для перегляду файлів та українізатор тут
Домашня сторінка	Розмір файлу: 4700 КБт	Завантажено: 111 раз(а)

» Історія 20-го сторіччя. Фотоскани архівних документів. Накази по УПА "Північ" . 1944 рік.

Вільний доступ

Управление контрразведки "Смерш" 1-го украинского фронта от 7 мая 1944 года №10315/2

Товарищу Xрущеву

При этой направляю копию приказа ОУН, командира УПА группы "Север" и инструкцию ОУН, из'ятых npи ликвидации бандгрупп в Горохувском районе, Волынской области отделом "Смерш" 18 сд.

НАЧАЛЬНИК УПРАВЛЕНИЯ КОНТРРАЗРЕДКИ НКО "СМЕРШ" ПЕРВОГО УКРАИНСКОГО ФРОНТА ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ОСЕТРОВ

Під грифом "секретно". Копії та оригінали наказів проводу групи УПА "Північ", інструкції з приводу дій у звязку з наближенням Червоної Армії, повні інструкції по діях в умовах війни з більшовиками.
ЦДАГО, фонд 1, опис 23, справа 931, аркуші 35-39, 165-173

Скани перетворені у формат "дежавю". Прога для перегляду файлів та українізатор тут

Домашня сторінка

Розмір файлу: 1120 КБт

Завантажено: 142 раз(а)

» Історія України 20-го сторіччя: Андреев А.Р. Шумов С.А.: "Бандеровщина"

Вільний доступ

Зміст книги, книга побудована виключно на документах, російською мовою.
Формат дежавю.
Прога для перегляду файлів та українізатор тут.

Составители: Андреев А.Р. Шумов С.А.

Бандеровщина

Оглавление

Степан Андреевич Бандера

Моя биография

Сергей Шумов

Степан Бандера. Жизнеописание вождя Организации Украинских Нацоналистов Выступление на процессе в Карлсоурге дочери Степана Бандеры Натальи 15.10.1962 г.

П. Полтава Кто такие бандеровцы и за что они борются

С. А. Шумов

Украинская Повстанческая Армия, Организация Украинских Националистов, Степан Бандера и Роман Шухевич

Головной Командир УПА генерал Тарас Чупринка

Советские и немецкие документы, документы УПА о деятельности Украинской Повстанческой Армии 1944-1952 годы

Немецкие документы о деятельности УПА. 1942-1943 годы

Документы УПА. 1943-1944 годы

Советские документы о деятельности УПА. 1942-1945 годы

Андрей Боляновский

Украинские войсковые формирования в Вооруженных силах Германии. 1029-1945 гг.

Работы С. А. Бандеры

К 25-летию ОУН.

Командир-Проводник. По следам памяти Романа Шухевича.

Несмотря на огромные жертвы - борьба имеет конец

Из неисчерпаемого родника.

Над могилой Евгения Коновальца

Перспективы украинской национально-освободительной революции (извлечение)

«Где должны сойтись дороги»

С. Шумов

Убийство Степана Бандеры.

Степан Бандера. «Слава героям! Родине слава!» Жизнеописание вождя ОУН

Автор-составитель Сергей Шумов, А. Андреев.

Домашня сторінка

Розмір файлу: 886 КБт

Завантажено: 204 раз(а)

» Історія 20-го сторіччя: Шумук Данило - "Передумане і пережите".		Вільний доступ
Шумук Данило " Пережите і передумане. Спогади й роздуми українського дисидента-політв'язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921 — 1981 рр.)".— К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1998.— 432 с ІSBN 966-7018-24-5 Формат дежавю. Прога для перегляду файлів та українізатор тут. ВІД АВТОРА У таборах ҐУЛАҐу колишні вояки УПА, і не тільки вояки, часто оповідали один одному про різні вояцькі пригоди і подвиги, про своїх командирів і про бої з окупантами. Тоді я ще не знав про те, що люди можуть створювати легенди і оповідати про все те з таким запалом, що не тільки слухачі, а й самі творці тих легенд починають вірити, що це так насправді і було. Бувало іноді, що хтось з тверезо мислячою головою насмішкувато скаже: «Ну ти й заливаєш», і та ким чином перекреслює всі ті легенди, бо те одне слово, сказане насмішкуватим тоном, діє так, як холодна вода на гарячу голову. Таким чином, легенда повністю анулюється. Але набагато гірше справа складається з тими, хто минуле, правду переплутує із своїми вимислами і домислами так влучно, що очистити таку оповідь від тих вимислів і домислів дуже важко, а то й неможливо. Вимисли і домисли — велике зло, і боротися з тим злом дуже важко. Я особисто достеменно це знаю, бо сам начитався тих вимислів і дуже логічних домислів щодо моєї книжки. Від кого і через чиї руки та книжка прорвалася у Канаду, дослідники однієї організації майже все розкрили і тільки до того трошки логічно домислили. Коли б я був на їхньому місці, то, мабуть, результат був би такий самий, бо я також домислив би те саме, що й вони. Але ж домисли навіть абсолютно логічні не є те саме, що дійсна правда. На чому ж полягав той домисел ? На логіці. Дослідниками було установлено, що та особа, яка передала машинописи моєї книжки за кордон, мала зв'язки з КГБ. Домисел: Якщо так, то ті машинописи були перефільтровані органами КГБ. Абсолютно логічно, інакше і бути не могло, а насправді то все ж таки було по-іншому. У тої особи було три примірники. До одного з них, який був відправлений у Канаду, абсолютно не торкнулися руки КГБ, а останні два та особа діла, я домислювати не хочу, бо за логікою домислів можна дійти висновку, що та особа здала їх в органи КГБ, щоб таким чином зняти із себе підозріння тих органів або, що можливо, вона працює на два боки. Той логічний домисел у мене опирається на те, що один з тих примірників був більший від того, що був переданий у Канаду. Однак яким би логічним домисел не був, то це не є те саме, що правда. До цієї пори я не хотів до кінця тої справи розкривати, щоб бодай комусь не зашкодити, а тепер це вже нікому не загрожує, і тому я про те пишу, щоб таким чином підкреслити, що найбільш логічний домисел не завжди буває адекватним правді. Можна б було цього всього і не розкривати, бо політичні партії і організації не є тими інституціями, які займаються установленням ПРАВДИ. Політики до тої справи підходять по-політичному: чи та, чи інша ПРАВДА буде служити інтересам нашої політики чи шкодитиме. Партійна тактика фільтрує і вказує, про яку правду і коли треба наголошувати і про що треба промовчувати чи заперечувати. Відбуваючи другий термін покарання, я чув у таборах багато розмов про тих командирів УПА, які разом з кагебістами ходили по теренах стаціонування своїх відділів і оповідали, як це все було. На Волині такі розмови велися про «Рудого» — Юрка Стельмащука (командир Військової округи «турів», в окрузі в середньому було чотири тисячі вояків УПА) і про командира куреня Рубашенка. Про нього оповідали дехто з його ж куреня, що він ставав їм у слідстві на очну ставку. Кагебісти намагалися якнайбільше скомпрометувати «Верещаку» — Федора Воробця, і тому його часто возили до Києва і до Рівного. На Рівненщині навіть по селах його показували в кінофільмах. Про «Верещаку» пущені були у хід дивовижні версії, щоб не бути голослівним, я хочу сказати, що отримав одного листа, написаного мені в 1990 році, аж ніяк не рядовим учасником національно-визвольної боротьби. То, що він написав, я вже беру під великий знак питання, а автор того листа ще не дійшов до того, що такі говірки треба ставити під сумнів. З «Верещакою» я розмовляв всього три рази тільки по ділових справах, бо ж на мою долю припало на Сході перебрати ті терени, на яких за німецької окупації діяв «Верещака». «Верещака» на тих теренах діяв як лідер ОУН і УПА, а на мою долю припало творити мережу НВРО і бути її лідером. Адже я особисто про «Верещаку» не можу сказати нічого ані позитивного, ані негативного. А всякі версії про нього я не можу ні підтверджувати, ні заперечувати. Однак щодо тих двох гранат, кинутих через вікно «зв'язковим Орликом», то немає підстав стверджувати, що той злочинний акт був організований «Верещакою». КГБ, польська дефензива та їхні колеги по всіх країнах світу своїх аґентів не компрометували, а навпаки — творили таку атмосферу, що ніби це найбільш небезпечні вороги. То така істина, що, здавалося б, всі повинні знати, але, на превеликий жаль, її мало хто знає. І тим нашим незнанням вороги максимально користуються і роблять все можливе, щоб якнайбільше скомпрометувати найкращих людей і таким чином розвалювати організацію зсередини. У своїй книжці я не повинен був писати про вищезгаданих командирів нічого ані негативного, ані позитивного, бо сам особисто нічого конкретно про них не знаю. Щойно у Канаді я переконався, скільки написано у газетах, журналах і книжках абсолютної неправди і в більшості незумисне написаної. Спростувати наклепи неможливо, бо вони розлітаються на всі боки, як пір я на вітрі. Про ті вигадки, які передавалися з уст до уст, але не були опубліковані, писати не буду, а про опубліковані дві грубих неправди напишу. В одній серйозній праці історичного значення написано, що Надію Суровцову чекісти розстріляли у 30-х роках. А насправді вона відбула 27років неволі і, вийшовши на волю, повернулась у свою рідну Умань. Останній раз я відвідав її там у 1969 році, а в 1970 році зустрічався з нею у Києві. Та неправда з якихось «стратегічних» міркувань була скомпонована органами ГПУ у такий спосіб: у харківській тюрмі Надію Суровцову вивели на прохід у дворик смертників. Через вікно її там побачили ті її приятелі, яких на другий день звільнили. Отак і пішла та неправда між люди. Друга неправда дезінформаційного характеру, яку я тільки що вичитав у ніби науковій праці: «Національно-визвольна боротьба 20—50-х років XX ст. в Україні». На с 217 написано про повстання у 3-му гірничому каторжному таборі у Норильську 1953 року, що ніби там було вбито 152 каторжники і що повстанським комітетом керував Ґуль. А насправді кількість убитих перебільшена більш ніж у два рази, це по-перше, а по-друге, Ґуль повстанським комітетом не керував ані одної хвилини. Ґуль був бригадиром кравецької бригади і славився як великий спеціяліст по кравецькій справі і не більше. Сам автор зацитованих мною слів неправди у 3-му каторжному таборі в Норильську не був ні одного дня, а лише почув таку оповідь від якогось фантазера і сприйняв це за чисту правду, так само, як і я вірив тим, котрі мені оповідали про «Рудого», «Верещаку» та Інших. Архівних документів про убивство у 3-му каторжному в день розгрому поки що немає. Офіційно начальник табору, капітан Тархов, ніби сказав, що після розгрому він сам хоронив убитих 56 осіб. Член тіньового керівництва Повстанням Яків Сушкевич, якому було доручено керівництвом прослідити, скільки вбитих і якої хто з них національності, налічив 73 вбитих 4 серпня і 6 — 4 червня. Українців серед них було 70. Мене це не здивувало, бо фактично повстання і зразковий порядок у таборі протягом всіх тих двох місяців трималися українцями. Офіційний комітет не знав про те до тої пори, поки один з того комітету не торкнувся дверей крамнички. Тоді підійшов до нього наш вартовий і сказав, щоб він не торкався тих дверей, бо погано буде, тих дверей ми не дозволимо торкатися на віть голові комітету. З тої пори комітет знав про те, що, крім них, є ще справжні господарі ситуації в тому таборі. Один тільки Воробйов ігнорував усіх. Але згодом прийшла така пора, коли і він зрозумів, що не є для всіх авторитетом, і йому спокійно показали належне йому місце. Отже, унаслідок вищенаведених і ненаведених помилок я дійшов висновку, що, можливо, серед того всього написаного мною на основі різних розповідей про вищеназваних командирів не все є правдою. Абсолютною правдою є тільки те, що діялося у моїй присутності, і те, до чого я сам був причетний. 15 грудня 1996 р.
Домашня сторінка	Розмір файлу: 3490 КБт	Завантажено: 195 раз(а)

» Історія ХХ сторіччя: Багряний Іван "Чому я не хочу повертатись в СРСР".

Вільний доступ

Праця Багряного Івана за 1946 рік, завдяки якій багато українців змогли отримати притулок у Західних країнах і не були віддані Сталіну на смерть та поневіряння. Завдяки Benzin з "сумно-форума". Doc - файл.

Я один із тих сотень тисяч людей-українців, що не хочуть вертатися додому, під більшовизм, дивуючи тим цілий світ.
Я є українець, робітник з походження, маю 35 років, уроджений на Полтавщині (тепер Сумщина), зараз живу без сталого житла, в вічній нужді, никаючи, як бездомний пес, по Європі, утікаючи перед репатріаційними комісіями з СРСР, що хочуть повернути мене на «родіну».

Я не хочу вертатись на ту «родіну». Нас тут сотні тисяч таких, що не хочуть вертатись. Нас беруть із застосуванням зброї, але ми чинимо скажений опір, ми воліємо вмерти тут, на чужині, але не вертатись на ту «родіну». Я беру це слово в лапки, як слово, наповнене для нас страшним змістом, як слово чуже, з таким незрівнянним цинізмом нав’язуване нам радянською пропагандою. Більшовики зробили для 100 національностей єдину «совітську родіну» і навязують її свою, цю страшну тюрму народів, звану СРСР.
Вони її величають «родіна» і ганяються за нами по цілому світу, щоб на аркані потягти нас на ту «родіну». При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, в мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціалізмом, перед тою «родіною».

Для європейців і для громадян всіх частин світу (крім СРСР) дивно й незрозуміло, як-то може людина утікати від своєї Вітчизни і не хотіти вертатись на неї. То, мабуть, великі злочинці, що бояться кари за великі гріхи перед своєю Вітчизною?
Мабуть, тому до нас ставляться з такою ворожістю.
Дійсно, тут є чому дивуватися для тих, для кого слово «Вітчизна» наповнене святим змістом. Що може бути милішого за Вітчизну, за ту землю, де народився і ходив по ній дитячими ногами, де лежать кості предків, де могила матері.
Для нас слово «Вітчизна» також наповнене святим змістом і може більшим, як для будь-кого іншого. Але не сталінська «родіна». Мені моя Вітчизна сниться щоночі. Вітчизна моя, Україна, одна з «рівноправних» республік в федерації, званій СРСР.

Я не тільки не є злочинцем супроти своєї Вітчизни, а, навпаки, я витерпів за неї третину свого життя по радянських тюрмах і концтаборах ще до війни.
Вона мені сниться щоночі, і все ж я не хочу нині вертатись до неї.
Чому?
Бо там більшовизм.
Цивілізований світ не знає, що це значить, і може навіть не повірити нам. Та, слухаючи нас, мусить поставитися до того уважно. Ми прожили там чверть століття, а, говорячи тепер страшну правду про тамтешній світ, ми робимо це з повною свідомістю, що ставимо під загрозу смерті-терору і каторги всіх наших близьких і рідних, що ще залишилися там і що на них Сталін буде виміщати свою ненаситну злобу і кровожерну зненависть до нас, українців.
Одначе це не спиняє нас від бажання розказати світові хоч частину тієї страшної правди, що жене нас по світах крізь нужду, холод і голод геть далі, як страшна примара, -- правди про «родіну», про країну сталінського соціалізму і про нашу українську трагедію в ній.

Домашня сторінка

Розмір файлу: 90 КБт

Завантажено: 209 раз(а)

» Історія України 20-го сторіччя: УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ 1921-1985 (підбірка документів)		Вільний доступ
Документи взято з хрестоматії з історії України для студентів вузів Укладачі: Б.І.Білик, Л.В.Дячук, Я.С Калакура, С.М.Клапчук, А.П.Конашевич, В.С.Крижанівський, В.Є.Кругляков, В.Я.Мельник, В.Ф.Остафійчук, В.В.Пилипенко, Д.Ф.Розовик, Н.В.Терес, В.І.Червінський, М.М.Ющенко. К.: ІСДО, 1993. - 376 с.
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 101 раз(а)

» Історія 20-го сторіччя: УПА. Гурбенський бій мовою свідчень, фактів, документів

Вільний доступ

Пан Erelion з УВІФу зробив гарний OCR книжечки Марчук і Тищенка "Гурби: квітень 1944-го" Рівне 2002.

Цитата:

Від авторів

Й донині серед багатьох істориків новітньої доби існує переконання, що Українська Повстанська Армія була лише армією партизанів та підпільників. Що ж тоді казати про пересічного громадянина України, який і дотепер не має чітко сформульованого власного відношення до бійців УПА.
А бої таки були. До того ж відкритими, або, як кажуть, «лоб-в-лоб». З регулярними фронтовими частинами, які задіювали авіацію,і танки, гармати та міномети. Одна з таких битв (саме - битв) відбулась 21-25 квітня 1944р. в урочищі Гурби, на кордоні сучасних Рівненської та Тернопільської областей. Тут, на Мізоцькому плато, або, так званих, Гурбенських (Крем'янецьких) горах і зустрілись у нерівному та відкритому бою 5 тисяч вояків УПА з 30 тисячами добірного війська ВВ НКВС та ЧА, знятих для такої «нагоди» з Кавказу, де перед тим вони займались виселенням чеченського населення до місць «не так віддалених». Ці події припали якраз на Паску 1944-го і тривали в багатьох селах навколо колишньої польської колонії Гурби - в Антонівцях, Забарах, Андрушівці, Майдані, Обгові, Мостах та багатьох інших.
Так звана «акція» по очищенню території Крем'янеччини від дислокованої тут південної групи УПА - «Богун», проводилась з наказу Сталіна, який палав ненавистю до України ще й через те, що в
лютому 1944р. було вбито командуючого радянським «1-м Українським» фронтом генерала М.Ватутіна (поблизу сіл Милятин і Сіянці Острозького району). Його машину обстріляла кулеметна чота з сотні УПА. Ватутіна було поранено й він невдовзі помер у київському шпиталі.
В цей час радянсько-німецький фронт вже прокотився на захід від Рівненщини. Однак, в тилу Червоної Армії залишились доволі значні з'єднання українських повстанців. Тож радянські війська у
квітні 44-го методично відрізали комунікації і шляхи до відступу південній групі УПА під командуванням «Енея». Своїм наступом Внутрішні війська НКВС намагались відтиснути повстанців до лінії фронту й тих, що не загинуть в оточенні, винищити вщент у прифронтовій смузі.
Молодіжна експедиція до Гурбенського урочища, проведена в травні 2000-го, мала на меті вшанувати пам'ять загиблих у квітневому бою 44-го року борців за волю України. І вирішила це зробити в День Героїв, відзначення якого започаткувала ОУН. День Героїв святкують переважно па Західній Україні в 3-ю неділю травня - це пам'ять про тих, хто загинув за волю України. В травні народився і в травні ж був вбитий Євген Коновалець, в травні вбито Симона Петлюру й ще сотні та тисячі борців склали свої голови у буремні дні навесні. Саме тому серед небайдужих до пам'яті українських героїв повсякчас стоїть завдання: віддати шану полеглим, прибрати на могилах тих, хто загинув, виборюючи (а не отримавши задарма) українську незалежність.
20-21 травня 2000р. Рівненським обласним комітетом молодіжних організацій було проведено мандрівку до місць Гурбенських боїв з метою вшанувати пам'ять полеглих українців у День Героїв, а відтак потурбуватись про самі поховання. Під час дводенного таборування було відвідано та прибрано 5-ть курганів-могил де, за свідченнями мешканців навколишніх сіл, спочивають рештки близько 600 повстанців з УПА. Йдеться про могили курінного УПА «Сторчана» і його побратимів, а також про розстріляних і доколотих багнетами поранених з упівського шпиталю, який підводами намагався вирватись з ворожого оточення й потрапив у большевицьку засідку на дорозі до Нової Мощаниці (всього 47 чоловік) та десятків замордованих юнаків, мобілізованих до УПА, що загинули беззбройними. На зворотньому шляху до Рівного юнацька група завітала до сивочолого Дерманя, де па сільському цвинтарі поховано Леоніда Ступницького - полковника «Гончаренка» - шефа штабу УПА-Південь й учасника 1-го та 2-го Зимових походів армії УHP.
Вражень та емоцій, під впливом поїздки, у молоді було вдосталь. Тож пам'ятаймо й ми, що травень (й не тільки 2000-го) - це пора Часу Героїв.

Домашня сторінка

Розмір файлу: 1200 КБт

Завантажено: 164 раз(а)

» УКРАИНА-КОЛИИВЩИНА. Документы		Вільний доступ
" Переписка о восстании 1768 г." " Материалы по истории Колиивщины 1768г." "Данные о Железняке после ареста" "Казнь Гонты и усмирение Колиивщины"
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 103 раз(а)

» ЗАКРЕВСКИЙ СИМОН. О ПОХОДАХ ПРОТИВ ГАЙДАМАК		Вільний доступ
..."Гайдамаки были ужасом всех мирных жителей; их не боялись только дети и бедняки, которым нечего было терять." .."Если б оно происходило только от дикого побуждения известного класса людей завладеть чужим достатком, то никогда не достигло бы такого страшного развития, не образовало бы целой нации хищников и убийц, какою является козачество, и не родило бы в ней поэтического взгляда на свои кровавые подвиги." ..."Теперь, когда наши материальные и нравственные интересы так непохожи на тогдашние и когда старые симпатии и антипатии уступили место новым, мы смотрим с равным участием, как на тех, которые терпели без вины от неистовств разнузданной толпы затяжцев, так и на тех, которые, будучи дикими грабителями своих братий, в то же самое время рисковали своею жизнью ради мечтательной независимости своего племени; и поэтому для нас равно интересны рассказы седовласых свидетелей гайдамацкого варварства и героические песни самых гайдамак, в которых они хвалятся своими подвигами перед целым светом. Да и сам народ, проклиная их неистовства, в то же время усваивает себе их песни и передают будущим поколениям их кровавую славу."
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 82 раз(а)

» Секретная переписка Коша запорожского (1734-1763 г.г.)		Вільний доступ
..."Находящиеся у нас бумаги представляют переписку “по секретам Коша запорожского”, большею частью политического содержания, о пограничных целях. Они заключаются в пяти связках или “делах” и состоят более чем из сотни распоряжений высшей власти и ответов запорожской старшины. Предлагаем здесь те из этих документов, которые мы считаем наиболее сходными с упомянутыми выше “отписками” XVII столетия. Период времени, охватываемый этими бумагами, составляет около 20 лет, но, к сожалению, переписка первой половины этого периода очень неполна."
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 69 раз(а)

» ДОКУМЕНТЫ ОБ ОСВОБОДИТЕЛЬНОЙ ВОЙНЕ УКРАИНСКОГО НАРОДА ( 1648-1654г. г.)		Вільний доступ
Текст документов воспроизведен по изданию: Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг. Киев. Наукова Думка. 1954.
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 105 раз(а)

» ДНЕВНИК КОМИССИИ ИЛИ ЭКСПЕДИЦИИ ПРОТИВ ВОЙСКА ЗАПОРОЖСКОГО (1625г.)		Вільний доступ
"В числе многих интересных памятников, напечатанных в вышедшем в прошлом году издании киевской археографической коммиссии “Сборник летописей, относящихся к истории южной и западной Руси”, есть дневник похода против запорожских козаков в 1625 году. Любопытный этот “диариуш” извлечен проф. В. Б. Антоновичем из одной записной книги (т. н. Silva rerum) XVII или начала XVIII в. в библиотеке Оссолинских во Львове. Вот что говорит ученый издатель о важности дневника."
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 76 раз(а)

» Острянин Стефан. Универсал Гетмана Остряницы		Вільний доступ
..."Универсал Остряницы писан официальным языком своего времени, и потому в нем много слов и оборотов Польских. Видно, козацкий гетман нашел необходимым подражать обычному языку судебных актов и правительственных распоряжений в Украйне, чтобы явиться в глазах народа мужем государственным. Но речь его не была от того темна для слушателей, ибо Польский язык в то время распространен был в Малороссии, как речь людей образованных, как речь утонченная и усвоенная высшим сословием Южно-Русским, не говоря уже о множестве природных Поляков, находившихся в Малороссии и заставлявших народ понимать свой язык волею и неволею."
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 61 раз(а)

» Собеский Якуб. Дневник		Вільний доступ
.."Неудача штурма 28 сентября, явившегося самой жестокой битвой Хотинской кампании, заставила султана Османа II и его приближенных ускорить мирные переговоры. Однако автор «Каменецкой хроники» о них почти ничего не сообщает; о договоре же, подписанном 9 октября, пишет: «Я не мог разузнать о его содержании, так как это было делом монархов». Ход переговоров, обсуждение спорных вопросов, своеобразная картина «дипломатии на поле боя» описаны одним из польских уполномоченных для их ведения — Якубом Собеским. Дневник Я. Собеского с рассказам о мирных переговорах под Хотином опубликован польским историком А. Нарушевичем (Djariusz J. Sobieskiego. — А. Nаruszewisz. Historia J. К. Chodkewicza. Warszawa, 1819, t. 2, с. 308 — 333). Русский перевод соответствующего раздела дневника дан с некоторыми сокращениями. Имеющаяся в тексте аббревиатура ЕКМ (его королевская милость) в тексте перевода заменена на «королевич».
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 62 раз(а)

» Історія УСС у 12-ти томах		Вільний доступ
Завдяки пан Batjar з УВІФу викладаємо справжній раритет - Історію УСС ( Українських січових стрільців) у 12 томах. Формат дежавю. 50 метрів. Прога для перегляду файлів та українізатор тут.
Домашня сторінка	Розмір файлу: 50000 КБт	Завантажено: 139 раз(а)

» Царик О., Ящук В. Остарбайтери		Вільний доступ
Спогади жителів Рівненщини, вивезенних гітлерівцями на каторжні роботи до Німеччини. (Серія книг "Реабілітовані історією")
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 90 раз(а)

» Велесик П., Нагорна І., Рибенко Л.,.. В обороні волі		Вільний доступ
Боротьба УПА з німецькими окупантами "Ця книжка вийшла, бо так звелів час. Вийшла напередодні піввікового ювілею Перемоги над гітлерівською Німеччиною. Вийшла, щоб розповісти про минулу війну, зокрема, про ту сторінку боротьби з німецькими окупантами, яка досі замовчувалася, про яку ще й сьогодні дехто говорить, що такої, мовляв, не було. Ця сторінка — визвольна війна Української Повстанської Армії з гітлерівцями. На жаль, сьогодні ми ще не можемо назвати поіменно усіх земляків, які воювали з німецькими окупантами. Бо над багатьма іменами тяжіють вироки судів неправедних, морок насильницького забуття, роки і роки каторжних поневірянь по сибірах і колимах, зникнення в потаємних енкаведистських могилах." (Серія книг "Реабілітовані історією")
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 88 раз(а)

» Липа Юрій. Призначення України		Вільний доступ
"Кожне покоління повинно написати свою історію. Нові події набирають ваги, і давні події треба розуміти по-новому" Галдейн (J. В. S. Haldane), професор університетів у Лондоні й Кембриджі . "Українські землі від камінної доби - це край великих торговельних шляхів і культурних впливів (Проф. Юрій Готьє ).
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 92 раз(а)

» Книгосхов		Вільний доступ
Юрій Шилов.ТРОЯ-ІЛІОН І ЕТНОГЕНЕЗ СЛОВ'ЯН Чудовий аналіз слов'яно-пеласгійських зв'язків. Варто почитати. Юрій Шилов. АРАТТА: У ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ЄВРАЗІЇ Дослідження видатного археолога та історика, кандидата історичних наук Юрія Шилова про прадавню історію наших країв. Про війну з Руссю імператорорів Микифора Фоки Та Іоанна Цимісхія (уривок) Московською мовою. Містить цікаві синоніми. Залізняк Лев. Первісна історія України Підручник (розділи з 6 по 9). Трохи скандальне видання. Святилища Русинів. З "Життєопису Оттона Бамбергського" Опис міста Щетина, поклоніння Триглаву та джерелам Титмар. ХРОНІКА 10 сторіччя Опис міста Радигоща, храма Сварожича, світогляд русинів. Ібн Міскавейх. Рейд русинів у Закавказзя 943-944 років Арабський історик 10 сторіччя описує нашу експансію на Закавказзя.
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 77 раз(а)

» Антонович Володимир. Про козацькі часи на Україні		Вільний доступ
"Задля своїх викладів з історії України ми беремо період козаччини. Беремо його тому, що в ньому найвиразніше і найяскравіше за все визначилася та провідна ідея, що виявила собою жадання народу... Дійсно, коли почнемо придивлятися до історії різних народів, то спостережемо, що кожний народ у своєму політичному житті має властиву йому провідну ідею, а вона залежить почасти від антропологічних расових причин, почасти від різних условин та впливу територіальних обставин, від історичного життя, від культурного розвитку і т. ін. Який розмір значення і ваги має кожна причина, я не беруся тут рішати. " Київ, видавництво художньої літератури "Дніпро", 1991. ISBN 5-308-01400-0
Домашня сторінка	Розмір файлу: КБт	Завантажено: 122 раз(а)

Наша бібліотека

» Загальна бібліотека » Література з історії України

» Історія 20-го сторіччя. Фотоскани архівних документів. Рукопис щоденника оунівця О. Повшука.

» Історія 20-го сторіччя. Фотоскани архівних документів. Накази по УПА "Північ" . 1944 рік.

» Історія України 20-го сторіччя: Андреев А.Р. Шумов С.А.: "Бандеровщина"

» Історія 20-го сторіччя: Шумук Данило - "Передумане і пережите".

» Історія ХХ сторіччя: Багряний Іван "Чому я не хочу повертатись в СРСР".

» Історія України 20-го сторіччя: УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ 1921-1985 (підбірка документів)

» Історія 20-го сторіччя: УПА. Гурбенський бій мовою свідчень, фактів, документів

» УКРАИНА-КОЛИИВЩИНА. Документы

» ЗАКРЕВСКИЙ СИМОН. О ПОХОДАХ ПРОТИВ ГАЙДАМАК

» Секретная переписка Коша запорожского (1734-1763 г.г.)

» ДОКУМЕНТЫ ОБ ОСВОБОДИТЕЛЬНОЙ ВОЙНЕ УКРАИНСКОГО НАРОДА ( 1648-1654г. г.)

» ДНЕВНИК КОМИССИИ ИЛИ ЭКСПЕДИЦИИ ПРОТИВ ВОЙСКА ЗАПОРОЖСКОГО (1625г.)

» Острянин Стефан. Универсал Гетмана Остряницы

» Собеский Якуб. Дневник

» Історія УСС у 12-ти томах

» Царик О., Ящук В. Остарбайтери

» Велесик П., Нагорна І., Рибенко Л.,.. В обороні волі

» Липа Юрій. Призначення України

» Книгосхов

» Антонович Володимир. Про козацькі часи на Україні

Музика та література