Спогади рабина Давида Кахане
Я почав писати ці нотатки 29 вересня 1943 року, коли переховувався у резиденції митрополита Андрея Шептицького у Львові, десь чотири місяці після ліквідації Львівського гетто і після страшного винищення в Янівському таборі. Більшість із цих сторінок були написані там та в студитському монастирі на вулиці Петра Скарги (* Нині вул. Євгена Озаркевича). Події, люди і жахливі картини знову жваво постали перед моїми очима. Усе те, що бачив і чув, разом з тим, що я пережив у самому монастирі, я поклав на папір, увесь час пам’ятаючи слова посланця, який сповістив Йову про трагедію: «І врятувався лише я один, щоб сповістити тобі» (Кн. Йова, 1:16).
Минуло тридцять п’ять років, відтоді, як я почав писати ці сторінки. З різних причин, що я не буду розкривати, я не оприлюднив їх. Милістю Б-жою я вийшов із пекла, зберігши недоторканим своє здоров’я і свій розум. Разом із родиною я приїхав до Ізраїлю, пустив тут своє коріння, удостоївся честі виконувати заповідь про заселення Землі Ізраїлю і, не шкодуючи сил, служив своїй країні і своїй державі, якнайкраще, за моїм уявленням. Сьогодні, як і тоді, переді мною постають два серйозні і важкі запитання, які потребують найсуворішої і найточнішої відповіді.
1) Якщо мене спитають (і особливо доречним було б таке запитання з боку тих, хто там не був), що відбувалося і як, я зможу розповісти, що я бачив. Але висловити сенс Голокосту тим, хто його не зазнав, висловити так, щоб вони могли це відчути, – завдання, з яким неможливо впоратись. Голокост неможливо збагнути розумом. Понад мої можливості усвідомити, що тоді відбувалося: ніхто не здатен зрозуміти це сам і змусити зрозуміти інших. Наші блаженної пам’яті мудреці встановили довічне правило: «Не засуджуй ближнього, доки сам не побував у його становищі» (Авот 2:4). Але як можна опинитися в подібному становищі, щоб зрозуміти, прояснити і винести вирок? Зрештою, навіть ми, хто був у цьому «становищі», коли виникає потреба зрозуміти і винести вирок, починаємо спотикатися. Як могло трапитись, що мільйони людей вмирали, що їх знищували у найнеймовірніший і найжорстокіший спосіб, а світ уперто мовчав?
Понад те, переглянувши усю єврейську періодичну пресу часів Голокосту в Землі Ізраїлю й у вільному світі, я не міг знайти в ній жодного глибокого зв’язку з подіями, що відбувалися в окупованих країнах. З висоти сьогоднішнього дня купка повідомлень і статей, опублікованих на цю тему в ті часи, здається досить лицемірною. Натомість я знаходив великі оголошення про бали і святкування. Начебто нічого не відбувалося, начебто не було нічого нового під сонцем. Як це могло статися? Адже вони вже тоді знали, що випало на нашу долю.
2) Друге запитання ще більш спантеличує, викликає зніяковіння і подив. Хоча для віруючого єврея це не може стати причиною, щоб зректися засади Б-жого Провидіння, що діє у світі. Проте виникає питання, як нам розуміти й інтерпретувати шляхи Провидіння під час Голокосту? Як нам прийняти, зрозуміти й інтерпретувати слова найбільшого з пророків у пісні Гаазіну (Послухайте!): «Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його – справедливі; Б-г*(За давньою єврейською традицією голосна літера пропускається ) вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:4).
Деякі намагаються тлумачити жахи Голокосту як кару, послану на євреїв, що жили у Європі, за скоєний ними гріх асиміляції. Інші прагнуть розв’язати загадку й осягнути шляхи Провидіння в поняттях людського здорового глузду. Пророк мав на увазі і тих і інших, коли казав: «Бо Ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги – говорить Г-сподь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі Мої дороги за ваші дороги, й думки Мої – за ваші думки» (Книга Ісаї 55:8-9).
Схоже на те, що наше покоління мусить відмовитись від спроб дати відповідь на ці питання, спираючись на людську логіку і людський розум. Ми повинні змиритися з тим фактом, що Голокост залишиться нерозв’язною загадкою, яка справляє жах і осягнути яку може тільки Творець. Поняття «Голокост» дає ім’я Катастрофі, але не може висловити всієї глибини її та масштабу.
|
